З Днем Соборності України!

 

Щодо створення Комітету з питань соціального захисту ветеранів. Голові ВРУ Разумкову.

 

Соціальна політика — комплекс заходів державного та недержавного характеру, спрямованих на виявлення, задоволення і узгодження потреб та інтересів громадян, соціальних груп, територіальних громад.

Мета соціальної політики — створення умов для розвитку та оптимального функціонування соціальних відносин, всебічного розкриття творчого потенціалу людини, її сутнісних сил, досягнення в суспільстві суспільної злагоди і стабільності.

Об'єктом соціальної політики є суспільні, зокрема соціальні, відносини, процеси життєдіяльності соціуму, що безпосередньо чи опосередковано впливають на формування соціальної безпеки людини, задоволення нею власних соціальних потреб та інтересів, освоєння і творення соціальних цінностей.

Соціальна держава означає насамперед обов'язок законодавця бути соціально активним в ім'я згладжування суперечних інтересів членів суспільства і забезпечення гідних умов життя для усіх за наявності рівності форм власності на засоби виробництва. Держава стає органом подолання соціальних протиріч, урахування і координації інтересів різних груп населення, проведення до життя таких рішень, які б позитивно сприймалися різними верствами суспільства, її мета — за допомогою соціальної політики, забезпечення рівності та умов політичної співучасті об'єднати населення, стабілізувати соціальну (утому числі правову) і економічну системи, забезпечити їх прогресивну еволюцію.

Головним завданням соціальної політики є забезпечення чіткого функціонування всієї системи соціально-політичних інститутів — суб'єктів такої політики; координація функціонування різних елементів системи; формування оптимального співвідношення між різними формами, методами, засобами з метою одержання очікуваних результатів.

Комітет Верховної Ради України — орган Верховної Ради України, який утворюється з числа народних депутатів України для здійснення за окремими напрямами законопроектної роботи, підготовки і попереднього розгляду питань, віднесених до повноважень Верховної Ради України, виконання контрольних функцій.

Верховна Рада України кожного скликання затверджує кількість комітетів, їх назви та предмети відання, установлює мінімальну та максимальну кількість осіб, які можуть входити до складу одного комітету.

На даний час, система соціального захисту, медичного забезпечення, психологічної реабілітації та соціалізації ветеранів війни є недосконалою в законодавчому полі.

Пільги та гарантії, передбачені ветеранам війни забезпечуються понад 18 центральними, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, що призводить до розмитості відповідальності за соціальний захист ветеранів війни.

Процес надання пільг та гарантій ветеранам війни регламентується 156 нормативно-правовими актами, водночас, деякі з них не мають порядку реалізації та не застосовуються, що призводить до обмеження прав та соціального захисту ветеранів війни, а дублюючі один одного нормативно- правові акти більше вносять плутанину, ніж працюють на результат.

Уперше в новітній історії країни тисячі громадян, які до цього не знали і не уявляли, що таке війна, змушені були взяти в руки зброю і стати на захист незалежності та територіальної цілісності своєї країни.

Сьогодні близько 1,2 млн. осіб в Україні мають ветеранський статус майже 400 тисяч із них - ветерани АТО/ООС. Вже за роки Незалежності, країна отримала нових борців за її суверенітет. Герої Небесної сотні, постраждалі учасники Революції Гідності - ціною власного життя і здоров’я відстояли європейський шлях розвитку країни. 6 років тому вони захистили право України на успішне майбутнє, а сьогодні настав час держави - захистити їх права. Нині ветерани війни під опікою Міністерства у справах ветеранів України. Все це стало викликом для країни, яка не знала війни. В умовах сьогодення, українське суспільство ще вчиться поважати і шанувати захисників своєї країни, а держава - в процесі формування власної системи захисту і соціалізації ветеранів.

При Комітеті Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів працює підкомітет з питань соціального захисту прав ветеранів - Голова підкомітету - Остапенко Анатолій Дмитрович, народний депутата України, який постійно працює з ветеранами, членами їх сімей та опікується їх проблемами.

Для зменшення соціальної напруги ветеранського руху України та зважаючи на нагальну потребу у вирішенні чисельних питань на законодавчому рівні щодо забезпечення дотримання прав ветеранів війни та розвитку системи їх соціального захисту, медичного забезпечення, психологічної реабілітації, соціальної та професійної адаптації, а також гідного вшанування пам’яті та формування образу ветерана у суспільстві вважаємо за доцільне створити окремий Комітет Верховної Ради України, предмети відання якого будуть зосередженні на соціальному захисті вказаних категоріях осіб. Що надасть змогу результативному вирішенню питань та предметному, досконалому їх обговоренню.

 

 

Переяславська міська рада не має бажання забезпечити вимоги ЗУ “Про освіту”.

Із 28 вересня 2017 року заклади освіти на своїх веб-сайтах зобов’язані оприлюднювати інформацію та документи, визначені у статті 30 ЗУ «Про освіту» . Міністр освіти і науки Лілія Гриневич заявила, що до 1 грудня всі школи мають виконати вимогу нового Закону «Про освіту» та оприлюднити фінансову звітність.

У частині 2 статті 30 ЗУ «Про Освіту» міститься перелік усієї інформації та документів, відкритий доступ до яких зобов'язані забезпечувати заклади освіти на своїх веб-сайтах, а у разі їх відсутності - на веб-сайтах своїх засновників.

Згідно частини 3, статті 30 ЗУ «Про Освіту» заклади освіти, що отримують публічні кошти, та їх засновники зобов’язані оприлюднювати на своїх веб-сайтах кошторис і фінансовий звіт про надходження та використання всіх отриманих коштів, інформацію про перелік товарів, робіт і послуг, отриманих як благодійна допомога, із зазначенням їх вартості, а також про кошти, отримані з інших джерел, не заборонених законодавством.

23.08.2019 року нашою організацією було направлено запит №166 від 13.08.2019 року до Переяславської міської ради про надання нам інформації щодо виконання вимог ч.2, ч.3, ст. 30 ЗУ “Про освіту”.

Листом від 29.08.2019 року № 20-40/60-пі Переяславська міська рада надала перелік закладів, які на думку міської ради виконують вимоги ч.2, ч.3, ст. 30 ЗУ “Про освіту”.

На № 20-40/60-пі від 29.08.2019 року нами було направлено лист №172 від 05.09.2019 року щодо відсутності інформації про виконання вимог ч.2, ч.3, ст. 30 ЗУ “Про освіту” позашкільною освітою міста.

За № 20-40/60-пі від 11.09.2019 року міська рада надала інформацію щодо ресурсів трьох позашкільних закладів міста. Листом № 20-40/61-пі від 10.09.2019 року міська рада також повідомила, що впродовж місяця (до 10.10.2019 року) планує створення ресурсів для Переяслав-Хмельницької дитячої музичної школи імені Павла Сениці, Переяслав-Хмельницької художньої школи.

Враховуючи те, що майже всі заклади освіти (дошкільної, позашкільної, середньої, професійної, вищої) не набули всіх ознак юридичної особи, а розпорядниками коштів закладів є інші структурні підрозділи (юридичні особи) засновника, то виконати всі вимоги ч.2, ч.3, ст. 30 ЗУ “Про освіту” має саме засновник.

По даному питанню неодноразово зверталися до Переяславської міської ради, Міністерства освіти і науки України, освітнього омбудсмена України, але вимоги ч.2, ч.3, ст. 30 ЗУ “Про освіту” міською радою не виконуються.

Станом на 06.01.2021 року.

Переяславська мистецька школа імені Павла Сениці, Переяславська художня школа не мають ресурсів для реалізації вимог ч.2, ч.3, ст. 30 ЗУ “Про освіту”. Засновник — Переяславська міська рада вимоги ч.2, ч.3, ст. 30 ЗУ “Про освіту” не виконав.

Будинок художньої творчості (bht.ho.ua) – інформація не в повному обсязі.

Клуб юних моряків (kumor.at.ua) - необхідна інформація відсутня.

Станція юних туристів (perhmsytur.at.ua) - необхідна інформація відсутня.

Переяслав-Хмельницька гімназія (phgim.e-school.info) - сайт відсутній.

ЗОШ №1 (phmzosh1.at.ua) - сайт відсутній.

ЗОШ №2 (bestschool.org.ua) - сайт відсутній.

ЗОШ №3 (phm-school3.edukit.kiev.ua) - необхідна інформація присутня майже в повному обсязі.

ЗОШ №4 (zosh4pereyaslav.at.ua) – сайт відсутній.

ЗОШ №5 (cool5school.at.ua) - необхідна інформація відсутня.

ЗОШ №6 (phmzosh6.at.ua) – сайт відсутній.

ЗОШ №7 (7school.com.ua) - має тільки правила внутрішнього розпорядку та Статут від 03.11.2011 року (який не враховує зміни в чинному законодавстві України) та звіт використання благодійних коштів за 2017 рік. Фінансова інформація відсутня повнісю.

ДНЗ №6 “Малятко” (dnz6.at.ua) - має тільки неповну фінансову інформацію за 2020 рік.

ДНЗ №7 “Берізка” (berizka7.at.ua) - інформація не в повному обсязі.

ДНЗ №8 “Золотий ключик” (dnz8.at.ua) - інформація не в повному обсязі.

ДНЗ №9 “Сонечко” (sonechko9.org.ua) - сторінка відсутня.

ДНЗ №10 “Любавонька” (lyubavonka.at.ua (новий сайт lyubavonka.com.ua ) - майже відповідає вимогам ч.2, ч.3, ст. 30 ЗУ “Про освіту”.

Взявши до уваги те, що всі згадані вище заклади міста є у комунальній власності та фактично не набули гарантованої чинним законодавством України автономії та не мають власних бухгалтерій (не мають реальної картини надходжень та використання коштів), відповідальним за невиконання вимог ч.2, ч.3, ст. 30 ЗУ “Про освіту” є Переяславська міська рада, яка не має бажання забезпечити вимоги ЗУ “Про освіту”.

Багаторічні звернення до вищих органів влади не дали бажаного результату.

Переяслав-Хмельницька міська рада. Початок каденції. 2015 рік.

ВСТАНОВЛЕННЯ ТИМЧАСОВИХ СПОРУД В ЦЕНТРАЛЬНІЙ ЧАСТИНІ МІСТА ПЕРЕЯСЛАВА-ХМЕЛЬНИЦЬКОГО. Архів 2015 року.

 

Митний склад, чи ТЕС? ТОВ "ЕНЕРГО-ПРОМИСЛОВА ГРУПА "ЮГЕНЕРГОПРОМТРАНС".

 

77сесія Переяслав-Хмельницької міської ради. Архів 2015 року.

 

Обговорення будівництва ТЕЦ. Ігор Дьяченко - Керівник осередку НВР "Правий сектор", голова ГО ОПС "Фортеця".

 

Чергова 33 сесія 7 скликання. АРХІВ. 06.04.2017 року.

 

День пам'яті та примирення. Переяслав. 2015 рік.

 

9 травня 2015 року. Комуністична символіка та нелегальна російська делегація.

 

Зустріч активістів міста з мером Тарасом Костіним. Архів. 2015 рік.

 

Як Переяславський мер Тарас Костін поводиться в сесійній залі. Тарас Костін VS Сергій Сиворко.

 

Вирубка акації. Переяслав. 2015 рік.

 

Про коняку... Переяслав. 2015 рік.

 

Боротьба за землю. Переяслав-Хмельницький. 2015 рік.

 

Підкуп виборців ВАЛІДОЛОМ. Переяслав-Хмельницький район. 2015 рік.

 

Незаконний видобуток піску працівниками ТОВ ,,ПЕРЕЯСЛАВ-МОЛПРОДУКТ”. Архів 10.07.2015 р.

 

Порушення правил паркування. Переяслав. Архів. 2015 рік.

 

Порушення правил паркування. Переяслав. Архів. 2015 рік.

 

Марш героїв. Архів 2015 року.

 

Марш Святослава. Архів 2015 року.

 

Вітання з Днем козацтва і захисника України.

 

День волонтера. Архів 2015 року.

 

Нова влада - "старі" обличчя. У сфері освіти кардинальних змін не передбачається.

 

Автономія - право суб’єкта освітньої діяльності на самоврядування, яке полягає в його самостійності, незалежності та відповідальності у прийнятті рішень щодо академічних (освітніх), організаційних, фінансових, кадрових та інших питань діяльності, що провадиться в порядку та межах, визначених законом.

Види автономії закладу тісно пов’язані між собою, взаємовиходять один з одного та взаємодоповнюють один одного. Види автономії закладу формують цілісну систему його функціонування задля досягнення мети діяльності з урахуванням потреб, запитів учасників освітнього процесу, можливостей та завдань засновників, цілей державної освітньої політики.

Автономія означає, що школи самостійно приймають рішення у таких сферах: фінансування виконання освітніх завдань, зокрема, поточні витрати, такі, як зарплата вчителів  і  витрати,  безпосередньо  пов’язані  з  проведенням  навчальних  занять,  витрати  на  матеріали,  наочність,  обладнання,  інвестиційні  витрати.  Автономія  школи означає, що вона має самостійний вибір у кадровій політиці, тобто, у призначенні директора школи, вчителів і допоміжного персоналу. Автономія – це також свобода у

прийнятті рішення щодо вибору освітніх програм у рамках чинного правового поля.

Найважливіша складова автономії школи – це її фінанси й управління ними. Фінанси школи – це поточні витрати, зокрема, зарплата вчителів і постійні витрати; витрати на матеріали, наочність, обладнання.

Надання закладам деяких складових автономії (академічних (освітніх), організаційних та кадрових) без її фінансової складової негативно впливає на перелічені. Ненадання фінансової складової автономії закладам освіти повністю нівелює вже надані.

Крім того, слід розуміти, що відсутність концентрації всіх складових автономії закладу надає можливості для різних маніпуляцій розпорядниками коштів – своєчасність виплат заробітної плати, виплати стимулюючих та надбавок. Ці питання ми вже неодноразово піднімали на місцевому рівні, а також звертались по цих питаннях до органів влади різних рівнів.

Розпорядники коштів, якими не є освітні заклади, майже повністю ігнорують потреби останніх. Внаслідок наших неодноразових зустрічей з керівниками закладів з’ясували, що більшість прогресивних керівників готові до управління фінансами, бо краще за всіх посадовців разом взятих розуміються на проблемних питаннях своїх закладів. Питання господарських витрат, витрат на поліпшення матеріально-технічної бази, наочність, обладнання, пожежну та санітарну безпеку є дуже гострими. В багатьох випадках багато питань перекладається на батьків та працівників освіти. Як приклад можна зазначити, що в 2020 році для потреб ЗДО №6 «Малятко» з міського бюджету виділено аж 8000 грн. (інформація з сайту закладу), а на Переяславську мистецьку школу імені Павла Сениці всього 4000 грн. Але всі прекрасно бачать та розуміють, що у закладах наявна велика кількість проблемних питань. Дізнатися реальний стан цієї галузі по громаді майже неможливо, бо міська рада – засновник повністю не виконує вимоги ч.ч. 2, 3 ст. 30 ЗУ «Про освіту». Висвітлювати фінансову інформацію міській владі мабуть вкрай невигідно.

Реформування галузі освіти без надання автономії закладам не матиме необхідного результату. Перейменування закладів та прийняття нових статутів, положення яких неможливо реалізувати в дійсних умовах, це не є реформуванням.

Фінансова складова автономії закладу має надати зростання ефективності планування і використання коштів, зростання ефективності використання майна, посилення відповідальності керівника за діяльність закладу, ефективність залучення позабюджетних коштів.

Необхідною умовою децентралізації управління і підвищення ефективності використання  державних  ресурсів  у  системі  освіти  на  сучасному етапі є посилення фінансово-господарської самостійності закладів освіти, яке потребує відповідного правового, організаційного та економічного забезпечення.

Забезпечення  фінансової  самостійності  шкіл  передбачає можливість  не  лише ефективно  та  оперативно  використовувати  виділені  навчальним  закладам  бюджетні кошти, але й легально отримувати та використовувати більше додаткових коштів (коштів  спеціального  фонду),  благодійних  внесків  та  інших  надходжень.  Прозоре  надходження  додаткових коштів  надасть  змогу  керівникам  навчальних  закладів  вирішувати  поточні  проблеми утримання навчальних закладів, планово поліпшувати матеріально-технічну базу, стимулювати  колективи  та  створювати  сучасні  умови  для  проведення  навчального процесу.

Дуже важливим питанням є відповідальність за діяльність закладу. Хто повинен відповідати за неналежну роботу закладу? Керівник закладу? Чи розпорядник коштів, який неналежно фінансує цей заклад та ігнорує його проблеми та потреби? В більшості випадків шукають «крайніх» виключно серед керівників закладів, бо посадовці органів місцевого самоврядування є недоторканою кастою. В 2015 році було відкрите кримінальне провадження щодо незаконного відрахування коштів посадовими особами відділу культури і туризму, а в 2019 році справу закрито з невідомих для заявників причин. Головний бухгалтер відділу культури і туризму перейшла працювати до міської ради. Дивна хронологія подій при безпідставних відрахуваннях до профспілки коштів педагогів. Головне те, що посадові особи не понесли навіть дисциплінарної відповідальності. І таких прикладів безвідповідальності та безкарності за час нашої діяльності виявлено десятки. На повідомлення про незаконні дії або бездіяльність деяких посадовців міська влада не реагує. Тож, реалізувати державну стратегію реформування освітньої галузі на місцях за таких умов просто неможливо. Місцевій владі більше вигідний хаос, а не порядок, бо при хаосі легше перекладати відповідальність з одного на іншого, що дає привід для безкарності, або покарання невинного. І за цей весь хаос посадовці отримують регулярно премії.

Керівники  громад,  органи  управління  освітою  говорять, що школи мають фінансову автономію. А як це відбувається насправді? У більшості освітніх закладах  України  відсутні  власні  бухгалтерії,  a  процес планування видатків та здійснення фінансово-господарської діяльності для навчальних  закладів  відбувається  централізовано  -  в  органах  управліннях  освітою (для закладів освіти у сфері культури в управліннях культури).

Основною метою запровадження фінансової автономії для шкіл є підвищення ефективності використання коштів з державного бюджету та бюджету громади.

  Найважливішою правовою умовою для впровадження фінансово-економічної автономії закладів освіти є повна і послідовна реалізація навчальним закладом статусу юридичної особи. Це означає, що школа має стати повноправним суб’єктом цивільного  права.

Територіальні громади можуть створювати юридичні особи публічного права (комунальні підприємства, спільні комунальні підприємства, навчальні заклади тощо) (ч.2 ст. 169 ЦК України).

Відповідно до  статті 3 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

Згідно зі  статтею  80  ЦК України юридичною особою є організація,  створена і зареєстрована  у  встановленому  законом порядку. В цій статті також зазначено, що юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Види юридичних  осіб визначено статтею 81 ЦК України, відповідно  до  якої  юридичні  особи,  залежно  від  порядку   їх створення,  поділяються  на  юридичних  осіб  приватного  права та юридичних осіб публічного права.  Юридична особа приватного  права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 ЦК України.  Юридична  особа публічного  права  створюється розпорядчим  актом  Президента  України,  органу  державної влади, органу влади  Автономної  Республіки  Крим  або органу  місцевого самоврядування.

Порядок участі юридичних осіб  публічного  права  у  цивільних
відносинах передбачено  статтею  82  ЦК України,  згідно з якою на юридичних осіб публічного  права  у  цивільних  відносинах поширюються  положення  ЦК України.

Отже, для посилення автономії закладу освіти правовою умовою є визнання органами управління освітою школи як повноправного суб’єкта не лише освітнього, але й економічного та господарського процесу; реалізація не лише де-юре, але й де-факто статусу закладу освіти як юридичної особи.  Наступним кроком має стати передача закладу освіти засновником чи уповноваженим ним органом права на фінансову самостійність.

В дійсності ми маємо «юридичні особи» – заклади освіти, які не мають змоги скористатися своїми законними правами та фактично не набули статусу юридичної особи.

З цього приводу виникає дуже багато суперечних моментів.

Чи є доцільним закладу освіти (керівнику закладу) нести відповідальність перед іншими особами за неналежну реалізацію прав здобувачів освіти, незабезпечення гідних та безпечних умов для здобуття освіти, незадовільного матеріально-технічного забезпечення, якщо більшість питань функціонування закладу напряму залежить від розпорядника коштів – відповідних відділів (освіти, культури)? До речі, відсутність у закладів такої складової як самостійність у вирішенні питань фінансів й управління ними, це вже порушення автономії закладу та втручання в роботу закладів, що прямо заборонено чинним законодавством України.

Крім відносин між закладом та здобувачами освіти існує ще багато суперечних питань щодо взаємовідносин школи з іншими особами, які формуються при вивчені статуту закладу. Як приклад можна взяти за основу середньостатистичні положення статуту закладу, в якому визначені права і обов’язки педагогічних та інших працівників.

Зазвичай зазначаються наступні обов’язки закладу та гарантії для працівників (взято за приклад статут закладу позашкільної мистецької освіти, бо обов’язки закладів виявились біль розширені, порівняно з іншими освітніми закладами):

1.     Основними функціями мистецької школи є:

-         створення умов для професійної художньо-творчої самореалізації особистості здобувача початкової мистецької освіти.

2.     Мистецька школа має право:

-         брати участь у грантових програмах та проектах;

-         організовувати роботу своїх структурних підрозділів у приміщеннях інших закладів освіти, підприємств, організацій на підставі укладених договорів;

-         здійснювати іншу діяльність, не заборонену законодавством.

3.     Мистецька школа зобов’язана:

-         надавати здобувачам якісні мистецько-освітні послуги, забезпечувати якість початкової мистецької освіти;

-         виконувати стандарти початкової мистецької освіти, затверджені Мінкультури;

-         створювати умови для реалізації індивідуальних освітніх траєкторій здобувачів в межах освітніх програм, набуття ними відповідних компетентностей;

-         забезпечувати реалізацію вимог законодавства з питань оплати праці та підвищення кваліфікації педагогічних та інших працівників;

-         здійснювати інші обов’язки, передбачені законодавством.

4.     Директор в межах наданих йому повноважень:

-         вирішує питання фінансово-господарської діяльності мистецької школи;

-         укладає договори про надання освітніх послуг із здобувачами або їх законними представниками;

-         здійснює кадрову політику мистецької школи, призначає на посади та звільняє з посад заступників директора, педагогічних та інших працівників мистецької школи, визначає їх функціональні обов’язки;

-         встановлює розміри плати за навчання в порядку, визначеному законодавством.

5.     Педагогічний працівник мистецької школи має право на:

-         доступ до інформаційних ресурсів і комунікацій, що використовуються в освітньому процесі;

-         відзначення успіхів у своїй професійній діяльності, справедливе та об’єктивне її оцінювання;

-         безпечні і нешкідливі умови праці;

-         відпустку відповідно до законодавства.

Мабуть цього переліку, зазначеного вище, вистачить для того, щоб зрозуміти, що в умовах відсутності автономії та відсутності у закладів всіх ознак юридичної особи, самотужки реалізувати зазначені положення неможливо. В статутах не зазначено, що його вимоги реалізуються не тільки закладами, а і їх засновником. А це є дуже важливим для розуміння повноважень та відповідальності за недотримання вимог основного документа закладу.

Ми не дарма взяли за приклад статути позашкільних мистецьких закладів освіти, бо друга відповідь на наш запит готувалася т.в.о. начальника відділу культури і туризму В.М. Гуріна, а це відділ, який здійснює більш зухвалі втручання в роботу закладів позашкільної мистецької освіти. І хоча посадовці зазначають, що мистецькі школи громади мають кадрову автономію в т.ч., але це не так.

Зазвичай штатні розписи мистецьких шкіл готуються і затверджується директорoм школи на підставі  примірних штатних нормативів мистецьких шкіл (наказ Міністерства культури України № 192 від 13.03.2019 року).

 Відділом культури і туризму Переяславської міської ради 19.06.2020 року до організаційного відділу виконавчого комітету Переяславської міської ради було подано проекти рішень, які розглядались та були прийняті на 89 сесії Переяславської міської ради ( рішення № 25-89-VII, № 24-89- VII від 20.08.2020 року), що стосуються Переяславської художньої школи та Переяславської мистецької школи імені Павла Сениці

Разом із новими редакціями статутів, Переяславською міською радою були затверджені структури та численність закладів.

Виникає питання щодо кадрової автономії закладів, про яку зазначено в чинних законах та листах Переяславської міської ради. Крім того, структура та численність, розроблена відділом культури та затверджена міською радою, не відповідають вимогам примірних штатних нормативів мистецьких шкіл.

В Переяславській мистецькій школі імені Павла Сениці за незрозумілих причин міською радою було прибрано посаду настроювача піаніно та роялів та додано другу штатну одиницю заступника директора з навчально-методичної роботи (завуча).

Настроювач піаніно та роялів працював в Переяславській мистецькій школі на 0,5 ставки, хоча фактично обслуговував більше 20 інструментів (більше 12 клавішних інструментів, як зазначено в примірних штатних нормативах мистецьких шкіл). Якщо посадовці відділу культури разом з міською владою вирішили, що зручніше буде використовувати працю фахівця за цивільно-правовою угодою, то у нас виникає занепокоєння щодо додаткового навантаження на бюджет громади та можливу корупційну складову в таких діях. Не треба бути досвідченим економістом, щоб зрозуміти, що виплачувати 0,5 ставки настроювачу (за більше 20 інструментів) та сплачувати необхідні відрахування (податки) вигідніше, ніж проводити оплати за цивільно-правовими угодами риночку ціну за послуги настроювання, яка на сьогоднішній день складає в середньому 500 грн. за інструмент.

Що стосується другої штатної одиниці заступника директора з навчально-методичної роботи, то тут незрозуміла ситуація взагалі.

Згідно вимог примірних штатних нормативів мистецьких шкіл друга штатна одиниця заступника директора з навчально-методичної роботи в мистецькій школі вводиться за умови наявності контингенту здобувачів освіти (учнів) від 301 до 600. Дійсна кількість здобувачів освіти на сьогодні не перевищує 300. Тільки для шкіл мистецтв, якою не є Переяславська мистецька школа імені Павла Сениці, передбачено другу штатну одиницю заступника директора з навчально-методичної роботи при показниках контингенту від 101 до 300.

Крім втручання в діяльність закладів, які мають негативні наслідки для мистецьких шкіл, ми хочемо акцентувати увагу на тому, що «координують» роботу закладів посадові особи, які не мають жодної уяви щодо специфіки роботи мистецьких шкіл та їх реформування.

Враховуючи багаторічний досвід комунікацій з відділом культури і туризму Переяславської міської ради ми зробили висновок про те, що в даному відділі немає фахівця, який би міг забезпечити контроль за роботою мистецьких шкіл. Мало того, що посадовці відділу не вміють вірно застосовувати норми права при виконанні своїх обов’язків, вони зовсім не орієнтуються в законодавстві що регламентує роботу закладів. Посадовці відділу вважають, що підвищення своєї правової обізнаності в даній сфері їм не потрібно. Цей остаточний висновок ми зробили після отримання від відділу культури і туризму Переяславської міської ради листа № 01-11/160 від 05.09.2019 року, який був надісланий нам на наш № 165 від 13.08.2019 року. В листі відділу культури і туризму Переяславської міської ради чітко зазначено, що начальник відділу культури не здійснював жодних заходів для підвищення обізнаності працівників відділу (в т.ч. своєї) в сфері мистецької освіти. Посадовці взяли просту для них стратегію очікування, але вона не спрацювала. Виходячи з цього видно, що керівники мистецьких шкіл мають більше знань та вмінь, ніж їх керівники. А яким чином тоді посадовці відділу можуть здійснювати контроль та координувати роботу закладів? На підставі яких таких знань та вмінь? Як вони можуть оцінювати роботу викладачів мистецьких шкіл та їх керівників? Яким чином, і на підставі яких компетентностей працівники відділу культури можуть сприяти в розвитку та реформуванні мистецької освіти?

Щоб усвідомити всю повноту відсутності компетентностей у посадовців та вмінь вірно застосовувати норми права при виконання покладений на них обов’язків, пропонуємо звернути увагу на зазначені вище рішення міської ради щодо процедури звільнення керівників та запровадження та проведення конкурсу на посади керівників мистецьких шкіл.

Рішення міської ради щодо вивільнення директорів ґрунтуються на нормах законів, які жодним чином не стосуються закладів мистецької освіти взагалі. ст. 21 ЗУ «Про культуру» при проведенні конкурсу на посаду директора мистецької школи не може бути застосована. Аналогічної думки і Міністерство культури та інформаційної політики, яке надіслало нам відповідне роз’яснення (№15461/4.2 від 28.12.2020 року).

Застосування ж ч. 3 ст. 32 КЗпП України та обов’язкове прийняття участі у конкурсі з правової точки зору зовсім є незрозумілими. Ч. 3 ст. 32 КЗпП України передбачено зміну істотних умов праці при продовжені роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою.

В жодному документі так і не роз’яснено в чому ж полягають істотні зміни праці, а роботодавець пропонує погодитись не на нові умови, а прийняти участь у конкурсі. Причому участь у конкурсі не на вакантну посаду. Мабуть слід розуміти, що істотні умови праці, це запровадження строкового трудового договору (контракту) з керівниками мистецьких шкіл.

Безстрокові трудові договори з керівниками закладів, що були оформлені винятково відповідними кадровими наказами, можуть бути припинені, а трудові відносини між засновниками і такими керівниками можуть бути продовжені виключно на умовах укладеного строкового трудового договору (контракту). В такому випадку законна процедура повинна мати зовсім інший вигляд.

Міська рада повинна прийняти рішення про запровадження контрактної форми трудових відносин з керівниками закладів позашкільної мистецької освіти. Зважаючи на практику застосування трудового законодавства, роботодавець повинен був зробити наступне:

1.     Повідомити керівника закладу про його переведення на строковий трудовий договір / контракт не пізніше ніж за два місяці до дня видання наказу про його переведення. Таке повідомлення може відбуватися у будь-який зручний і доступний спосіб, у тому числі шляхом надсилання на адресу керівника рекомендованого листа з повідомленням про вручення.

2.     Видати Наказ про переведення керівника закладу закладу виключно на підставі його згоди на продовження трудових відносин на умовах строкового трудового договору / контракту. Така “згода” має бути надана шляхом написання керівником відповідної письмової заяви, або шляхом підписання ним письмового строкового трудового договору / контракту (у разі, якщо засновник закладу запропонував підписання такого договору / контракту), або в будь-який інший зручний спосіб, погоджений між керівником та засновником.

У разі ж не надання керівником відповідної письмової згоди на продовження трудових відносин на умовах строкового трудового договору / контракту засновник має звільнити такого керівника на підставі пункту 9 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України у зв’язку з відмовою продовжувати трудові відносини на умовах строкового трудового договору.

Що ж пропонував засновник – міська рада керівникам закладів позашкільної освіти – дати згоду на участь у конкурсному доборі. Це якійсь правовий нонсенс.

Хочемо зазначити, що конкурс на посаду керівника Переяславської художньої школи вже відбувся. Відбувся на умовах і в порядку, який не передбачено чинним законодавством України та порушує трудові права.

Керівник Переяславської музичної школи ще бореться за свої законні права.

З даного прикладу видно, що посадовці Переяславської міської ради зовсім не орієнтуються в нормах права та не вміють їх вірно застосовувати в різних сферах.

Є дуже сумним і те, що за ці ганебні рішення, будучи депутатами попереднього скликання, віддали свої голоси нинішні міський голова та секретар ради.

Повертаючись до автономії закладів, хочемо зазначити, що до реальної (не на папері) автономії та реформування дуже далеко. Міська влада не має того кадрового потенціалу, який мав би працювати над покращеннями в галузі освіти. А головне те, що міська влада не має бажання проводити реформи належним чином.

З огляду на викладене вище висловлюємо своє занепокоєння щодо стану реформування освітніх закладів та кадрової політики керівництва міста.